Пишу тепер частіше в ЖЖ, але таке відчуття, що там продаю сама себе і свою душу. Якось мені зовсім ніяково, коли подумаю, що це читатиме хтось реально знайомий... Одне діло - інші, хай читають, будуть знати мене хоч так.
В суботу була зустріч випускників.
Я не так давно закінчила школу, щоб бути шокованюї змінами у житті своїх однокласників, тим більше, що з доброю їх частиною я досі дуже дружу і спілкуюсь. З іншого боку, декого я побачила вперше за 7 чи 5 років, і, напевне, просто так на вулиці не впізнала б. Те якими ми йшли зі школи, зовсім не можна порівнювати з тим, якими ми є зараз. Але деякі речі не міняються взагалі:
Л. як і пхала собі в ліфчик паперові вафельні серветки, так і пхає
Н. такий же любитель дівчат
Р. так само ніжний і добрий
О. незвичайна
Т. любить розказувати небелиці
Р. так само тихо сидить і не говорить
А. справді чарівна
В. красунчик
Н. вже років 10 без змін
Д. такий же роз***дяй
Р. справжній мужичара
I. вічна експериментаторка
....
Залишилось одне питання, чому в школі не так хотілось спати на уроках, як зараз в універі на парах?
А ще я отримала лист, від якої зовсім не очікувала, що ця людина напише перша. Приємно дуже! Я взагалі люблю листи, а з приємними новинами - тим більше))
З понеділка знову ходжу на німецьку в Гете - бачила свою колишню групу - так за ними засумувала. Хочеться з ними вчитися.Ех! Нова група, наче цікава, ще до кінця не розпробувала.
