Було це 22 грудня, мій день Янгола. Я люблю цей день і завжди його чекаю і готуюсь.
22 грудня 2007 року я зустріла за написанням звуті по курсовій з програмування. Потім додому прийщов мій французький френд бой і ми вирішили разом з моїм братом піти у клуб. Тобто мене вони взяли, бо я єдина вмію керувати машиною і не пью. Поернулись ми зранку рано. Я одягнула придуману мною чудову фіолетову сукню, манікюр(якби ви знали як важко фарбувати нігті у темний колір, тим більше пісял безсонної ночі) і всі діла. Приїхала в університет, де я у своїй сукні зробила місцеву сенсацію. Ніхто не лишився байдужим. Отримала свій екзамен, 5те пораділа, що у мене підвищенна стипендія. Побажала всім веселих свят і поїхала до Михайлівсього собору у гості до свого ангела. Потім в магазин , щоб придбати дещо для готування торту для моїх хлопців. В голові вже роїлися думки, як я буду чудово жити на канікулах, зроблю те, те іще оте, схожу туди, сюди і ше от-туди, бла бла бла.
Вдома мені сказали, що відклбчили інтернет, бо у нас взявся вірус, ще через годину мені сказали, що вірус убив вінду! Хай йому трясця! Хіба так можна! Я тільки-но збиралась на канікулах зробити копії вього важливого, що у мене є на комп'ютері, розумієш, що пару років твого диття зжерло циєсь творіння на асемблері, що я вже ніколи не побачу себе в період з 10 класу по 3 курс, бо таких фотографій більше ні в кого нема!
Тиждень я щось робила зі своїм вірусом, поки не зрозуміла, що зная замало, щоб цю гадину перехитрити. Покликала хлопчика-програміста, він 2 годинки почаклував і вуа-ля - нова вінда, але зі всім що було на попередній. Тепер от роблю копію всього-всього, бо страшно знов все втратити.
А ще у мене буде нова ванна кімната накінець-то, і моя чудова плитка наешті буде на стінах, а не в коридорі. А поки все в пилюці, кусках плитки і багато гуркоту.
