вибачте

Це - я!
Як бачите, ще не загнулася ;)
Пишу в жж, але рідко і хитро...
Зараз якраз період депресії до дня народження.
В суботу на голову впала люстра.
Христос Воскрес!
Завтра до Львова.

come back

Пишу тепер частіше в ЖЖ, але таке відчуття, що там продаю сама себе і свою душу. Якось мені зовсім ніяково, коли подумаю, що це читатиме хтось реально знайомий... Одне діло - інші, хай читають, будуть знати мене хоч так.
В суботу була зустріч випускників.
Я не так давно закінчила школу, щоб бути шокованюї змінами у житті своїх однокласників, тим більше, що з доброю їх частиною я досі дуже дружу і спілкуюсь. З іншого боку, декого я побачила вперше за 7 чи 5 років, і, напевне, просто так на вулиці не впізнала б. Те якими ми йшли зі школи, зовсім не можна порівнювати з тим, якими ми є зараз. Але деякі речі не міняються взагалі:
Л. як і пхала собі в ліфчик паперові вафельні серветки, так і пхає
Н. такий же любитель дівчат
Р. так само ніжний і добрий
О. незвичайна
Т. любить розказувати небелиці
Р. так само тихо сидить і не говорить
А. справді чарівна
В. красунчик
Н. вже років 10 без змін
Д. такий же роз***дяй
Р. справжній мужичара
I. вічна експериментаторка
....
Залишилось одне питання, чому в школі не так хотілось спати на уроках, як зараз в універі на парах?


А ще я отримала лист, від якої зовсім не очікувала, що ця людина напише перша. Приємно дуже! Я взагалі люблю листи, а з приємними новинами - тим більше))

З понеділка знову ходжу на німецьку в Гете - бачила свою колишню групу - так за ними засумувала. Хочеться з ними вчитися.Ех! Нова група, наче цікава, ще до кінця не розпробувала.

наїЛОСЬ

Відчуваю як перетворююсь на Beyonce, а все із-за того, що за півтора місяці посту мене щедро обдарували цукерками, які я гарненько складала у шухляду, а тепер несамовито поїдаю, намагаючись компенсувати таку довгу відсутність солодощів у житті.
Також безнадійно намагаюсь самостійно вивчити семестр німецької мови Гете-інституту, який по власній дурості пропустила. Видно нічого у мене з переприжкою не вийде і весь мій попередній ентузіазм з тим, що я зможу потрапити на рівень В2, красивенько покрокує кішці в дупу.
Прикрасила свій жж, може і писати там скоро стану, а то інших читаю і навіть інколи в друзі додаю, а у самої пусто.
Поки ледачі майстри обладнують мою ванну кімнату і я живу в'язнем свого помешкання, мряю про те, коли вже піду до спортзали і на уроки стриптизу, і на декілька виставок, і на німецьку, і в бібліотеку, і клуб потанцювати, і ще десь гроші потринькати, і в парку погуляти... ні, Beyonce з мене, Слава Богу, не вийде!!!

ready steady go

Всі пишуть у своіх жж-майспейсах-контактах-блогах про те, що було минулого року. Підводять підсумки, роблять висновки, вигадують нові мрії, ставлять інші цілі - таке мені писати щось не дуже хочеться. Знаю точно, що я зразка початку 2007 року не впізнала б теперішню мене і дуже б нею пишалася, коли б дізналась як прожила 2007. Я як і всі багато раділа, багато плакала і від щасті, і від суму, дуже змінювалась в одних аспектах і лишалась собою в інших.
Хочу сказати дякую тим, хто зі мною поруч давно і лишився зі мною у 2007, дякую тим, хто зявився біля мене, дякую тим, хто пішов, просто за те, що колись ви були у моєму житті, дякую всім, хто знаходив дорогу до мого серця і примушував його битися сильніше, дякую моєму ангелу, дякую С., М., М., Д., А., А., Л., О., Л., А., Л., Д., Ю., Л., дякую!
Що чекаю від 2008 - багато чого і впевнена, що у мене все вийде. Взагалі, було б непогано, якщо б справдилось те, що на укр-неті написали мені в гороскопі - те що треба!

А на Новий Рік я таки була у Луцьку. Враження - лялькове місто. Все таке маленьке і всього мало. Як мене все-таки Київ розбестив!

Фотографії потім, а зараз - З усіма святами любі мої! Хай щастить!

насмішила Бога

Було це 22 грудня, мій день Янгола. Я люблю цей день і завжди його чекаю і готуюсь.
22 грудня 2007 року я зустріла за написанням звуті по курсовій з програмування. Потім додому прийщов мій французький френд бой і ми вирішили разом з моїм братом піти у клуб. Тобто мене вони взяли, бо я єдина вмію керувати машиною і не пью. Поернулись ми зранку рано. Я одягнула придуману мною чудову фіолетову сукню, манікюр(якби ви знали як важко фарбувати нігті у темний колір, тим більше пісял безсонної ночі) і всі діла. Приїхала в університет, де я у своїй сукні зробила місцеву сенсацію. Ніхто не лишився байдужим. Отримала свій екзамен, 5те пораділа, що у мене підвищенна стипендія. Побажала всім веселих свят і поїхала до Михайлівсього собору у гості до свого ангела. Потім в магазин , щоб придбати дещо для готування торту для моїх хлопців. В голові вже роїлися думки, як я буду чудово жити на канікулах, зроблю те, те іще оте, схожу туди, сюди і ше от-туди, бла бла бла.
Вдома мені сказали, що відклбчили інтернет, бо у нас взявся вірус, ще через годину мені сказали, що вірус убив вінду! Хай йому трясця! Хіба так можна! Я тільки-но збиралась на канікулах зробити копії вього важливого, що у мене є на комп'ютері, розумієш, що пару років твого диття зжерло циєсь творіння на асемблері, що я вже ніколи не побачу себе в період з 10 класу по 3 курс, бо таких фотографій більше ні в кого нема!
Тиждень я щось робила зі своїм вірусом, поки не зрозуміла, що зная замало, щоб цю гадину перехитрити. Покликала хлопчика-програміста, він 2 годинки почаклував і вуа-ля - нова вінда, але зі всім що було на попередній. Тепер от роблю копію всього-всього, бо страшно знов все втратити.
А ще у мене буде нова ванна кімната накінець-то, і моя чудова плитка наешті буде на стінах, а не в коридорі. А поки все в пилюці, кусках плитки і багато гуркоту.

La Antenna

Я була там й була наівно просто щаслива.
Дякую за те, що Ви є і за те, що ви реалізуєте такі неймовірні ідеї!

private opinion

Постуючи у котрий раз, розумію, що вегетеріанство таки це дуже класно, комфортно і природньо. І дійсно злитися не виходить і менше негативної енергетики взагалі.

власні спостереження-
дівчина у жовтих колготках=ізбушка на курьїх ножках
дівчина з довгими завуженими нігтями (типу стилети)=Едвард руки-ножниці

І ще - до всього можна звикнути, до гарного і до поганого. От приїхав до мене друг з Франції, привіз свіженький Камамбер, чудове червоне франц. вино, круті цукерки пулен і ще якесь мясо з травами. Ну мясо зразу відпадає. А на все інше за звичайних обставин дуже б смакувало, а так сижу я, дивлюся на друга, слухаючи його закордонні пригоди і єдине що я можу робити з усим цим добром, так це трохи понбхати і чекати Різдва, коли можна бути спробувати. Я не жаліюсь, просто дійсно, якщо знайти правильно мотивацію, все можна стерпіти і здолати, навіть мою залежність від солоденького))

???

Універ наповнюється людьми, тітки на ксероксах зшибаються купу грошей за чужі конспекти , всілякі роздруковочки і книжечки, прєподи одночасно вмикабть кнопочки зомбі - "Фіг я тобі поставлю щось хороше". Найцікавіше спостерігати за мінусами, вони вже шкірою відчувають, що дехто після Нового року у альма-матер вже не повернеться і наче ще є час щось виправити, але якось не виходить. Особливо починають рипатись іногородні, бо вже встигли погуляти в Києві і тут їм більше подобається ніж у своїм селах і містах. Від сесії до сесії живуть студенти весело!
Цього року ця історія вже не про мене. Все якось так непогано здається і мені лишилось вього-то курсову по програмуванню начаклувати, а ще тиждень до сдачі лишився. Відчуття сесії цього разу щось зовсім нудне. Нікого наче не виганяють, ні в кого нема траблів з деканатом, ні з якимось прибахнутим прєподом...
Правда, у природі все в гармонії, якщо десь спокійно, то десь якраз ураган. Всі ці новорічні святкування блін...Їхати в Луцьк чи їхати на дачу за Київ. Якщо не їхати в Луцьк на НР, то їхати у Львів на Крихітку. І просто так піти на Esthetic Education в Києві. Про всілякі наряди мовчу, хоча у мене є 2 запасних варіанти, якщо вже геть не встигну.
Через нудну сесія потрапила сюди - vkontakte.ru - суцільне зло. Починаєш знаходити людей, яких небачив 10 років і певно не побачив би ще так 20. Знайшла перше кохання, хлопчика-потенційного генія з дит.садка, подругу дитинства і ще ще ще..... От тепер всі пишуть "як справи?", ну взагалі не розумію цього питання, що мені вам відповідати, якщо я вас бачила півжиття назад. З іншого боку просто зафрендити і нічого не сказати якось некультурно. Всі ці контакти стільки часу жруть, жах! Дивлюся та перше кохання і думаю, все-таки гарні у дитинстві хлопці не завжди такі гарні коли виростають. Я зараз краща ніж він! ;)

http://community.livejournal.com/interesniy_kiev/1453425.html - це вас розчулить
http://www.tentor.ru/privet.html - тут ви будете посміхатися
http://www.seeklyrics.com/lyrics/Ricky-Martin/Be-Careful-Cuidado-Con-Mi-Corazon.html - а тут дуже красиві слова

....

вух!

Нарешті прийшла логічна розв'язка 4 місячної праці продумування, вигадування, підбирання варіантів, фотографування, сварок і балачок, вирізувань літерок з журналів, молитв на принтер, зав'язувань стрічечок, оформлення конвертів і коробки, поїдання тишком-нишком конфет придбаних для наповнення подарунків, переживань і невпевненності ...бла-бла-бла

Здивувати 16 хлопців одночасно важко, зовсім-зовсім різних 16 хлопців дуже важко, але хіба перед цим зупиняться дві чудові дівчини? - Ні!
Ми досягли бажано результату на всі 99%. Чому не на 100%, бо третя дівчина страждає на страшну цнотливість і частину фотографії не пройшли її цензуру.
Згадуючи, як ми це все готували - голова іде обертом - весь вільний і невільний час витрачали на це. Днювали і ночували з цими подарунками. Якщо порахувати скільки людино-годин було на це витрачено - здуріти можна!
Але це так невимовно приємно бачити, що комусь стало веселіше від твоєї доброї справи, що хтось приємно тобою здивований. Робити добро і приносити радість - це щастя!