вух!

Нарешті прийшла логічна розв'язка 4 місячної праці продумування, вигадування, підбирання варіантів, фотографування, сварок і балачок, вирізувань літерок з журналів, молитв на принтер, зав'язувань стрічечок, оформлення конвертів і коробки, поїдання тишком-нишком конфет придбаних для наповнення подарунків, переживань і невпевненності ...бла-бла-бла

Здивувати 16 хлопців одночасно важко, зовсім-зовсім різних 16 хлопців дуже важко, але хіба перед цим зупиняться дві чудові дівчини? - Ні!
Ми досягли бажано результату на всі 99%. Чому не на 100%, бо третя дівчина страждає на страшну цнотливість і частину фотографії не пройшли її цензуру.
Згадуючи, як ми це все готували - голова іде обертом - весь вільний і невільний час витрачали на це. Днювали і ночували з цими подарунками. Якщо порахувати скільки людино-годин було на це витрачено - здуріти можна!
Але це так невимовно приємно бачити, що комусь стало веселіше від твоєї доброї справи, що хтось приємно тобою здивований. Робити добро і приносити радість - це щастя!